PR-феномен Ісламської держави. Частина 1: Становлення

Навіть сам Господь Бог, проголошуючи Свої заповіді на горі Синай,

не упустив нагоди блиснути блискавками й гримнути громами.

Господь знав Свою аудиторію.

Генріх Гейне

У 2013 році весь цивілізований світ дізнався про появу терористичної організації “Ісламська держава Іраку та Леванту” (наразі — ІД). Відтоді організація змінила назву, перетворилася на квазідержаву, поширила свій вплив на багато країн Близького Сходу та Африки, вразила світове співтовариство нелюдськими вчинками й майже зникла. Можливо, її чекає ренесанс у Лівії, на Синаї або в Афганістані. Нині на території САР та Іраку цієї держави де-факто не існує. Об’єднувальним чинником, що згуртовував бойовиків ІД, став радикальний іслам.

Територія, контрольована ІД у 2015 році

Ваххабізм або салафізм (радикальна секта сунітського ісламу) як явище використовувався для залякування практично в усіх мусульманських країнах — від Ємену до Індонезії. Його використовували спецслужби багатьох держав для розв’язання економічних і політичних питань. Це універсальний інструмент у теорії керованого хаосу.

ІД як державне утворення мало постійні джерела доходу, контролювало нафтові потоки, торгівлю стародавніми артефактами та людьми. За оцінками відомого сходознавця й блогера El-Murid, щомісячний дохід ІД становив від 80 до 100 млн доларів. Однак її керівництво контролювало не лише економіку, а й потужну пропагандистську машину.

Економічні результати ІД

Про те, як виник феномен ДАІШ (арабська назва ІДІЛ), які цілі переслідували та переслідують її творці, про ситуацію на різних фронтах існує безліч публікацій. Мене ж, як фахівця з маркетингу, цікавить інший аспект — я спробую розглянути ІД не як неохаліфат чи машину терору, а як PR-інструмент із власною відлагодженою інфраструктурою, цільовою аудиторією та комунікативними цілями.

Терористичні організації існували з давніх-давен і багато з них залишаються відомими й досі, але ще ніколи такі структури не мали настільки потужної машини пропаганди. Абсолютно влучною є думка Коліна Кларка з RAND, яку він висловив в інтерв’ю New Republic:
«ІД — це Google, а Аль-Каїда — це AOL. Вони в різних ешелонах».

Навіщо терористичній організації PR?
Це дуже потужна зброя, що працює як на залякування, так і на створення привабливості для нових рекрутів. ІД використовує концепцію впливу жахом у таких цілях:

• Залякування населення на контрольованих територіях. Це вирішує питання зі збором «закяту» (данини), а також діє як превентивний захід проти спроб опору. Населення розуміє: краще заплатити, ніж бути жорстоко вбитим.
  
• Вербування нових послідовників. Романтика життя у Халіфаті. Безкарність і вседозволеність. А смерть для правовірних воїнів ісламу — це лише крок до вічного блаженства.
  
• Залякування родичів полонених. Це робить їх більш зговірливими у питаннях викупу близьких.
  
• Далі, на прикладах, ми розглянемо, які саме меседжі використовували піарники ІД для впливу на необхідні сегменти цільової аудиторії.

У своїй статті Jett Goldsmith із Bellingcat, відповідаючи на запитання: «Звідки в ІД з’являються рекрутери з Європи, США, цілком благополучні люди?» — відповідає двома словами: public relations.

Про результати й методи комунікативної діяльності ІД ми говоритимемо як фахівці — без оціночних суджень щодо моральності організаторів таких PR-кампаній.

Як працювала пропагандистська модель терористів?
Чому тисячі молодих людей з усього світу, підкоряючись нав’язаним смислам, їхали туди, де на них чекала смерть? Які меседжі використовували пропагандисти і через які канали поширювали свої послання?

Про це ми поговоримо у другій частині статті — ми розглянемо та проаналізуємо діяльність і результати роботи таких ЗМІ, як Amaq, Al Furqan, Al Ajnad, Al Hayat та інших.