Державний маркетинг. Частина п’ята. Алгоритм дій

У попередніх частинах ми розглянули різні підходи до поняття державного маркетингу, сформували визначення, умови й принципи, за яких застосування терміну «маркетинг» до економічної діяльності є коректним, а також ознайомилися з досвідом зарубіжних країн у сфері підтримки власних експортерів.

У п’ятій частині матеріалу про державний маркетинг розглянемо конкретні кроки реалізації концепції державного маркетингу в країні.

У процесі отримання відгуків на цикл матеріалів про державний маркетинг мені часто доводиться чути, що маркетинг у цьому контексті не має значення. Мовляв, на глобальному ринку все вирішує теорія абсолютних і відносних переваг. Якщо певна країна апріорі має переваги у якійсь сфері, то її конкуренти не мають альтернатив.

Моя думка така: теорія абсолютних і відносних переваг, на яку сьогодні накладено обмеження у вигляді санкцій, ембарго та інших бар’єрних заходів, потребує коригування. Згадаємо, наприклад, найбільше в світі родовище природного газу — Південний Парс. Майже 28 трлн м³ газу прямо під поверхнею, що забезпечує надзвичайно низьку собівартість. За теорією Рікардо, Іран має абсолютну перевагу, і в межах розумної логістики — є неконкурентоспроможним. Однак світова спільнота до нещодавнього часу нівелювала цю перевагу через санкції.

Як я писав раніше, державний маркетинг не працює в умовах загороджувальних заходів і стосується брендованих, а не сировинних товарів.

Розглянемо приклад нашої країни.

Потрібно зазначити, що альтернативи підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств-експортерів немає. В умовах зниження валютних надходжень держава має розробити й реалізувати концепцію державного маркетингу.

Початкові умови складні. Абстрагуючись від причин, які призвели до такого становища, на сьогодні національні виробники мають такі вихідні дані:

• втрата одного з ключових ринків збуту;
• суттєве обмеження збуту на ринку, який здавався альтернативним;
• колосальний спад на світовому ринку металургії (одна з основних галузей валютної виручки);
• несприятливий прогноз цін на світовому ринку зернових;
• відсутність резервів для зростання внутрішнього споживання через девальвацію та недоступність дешевих кредитів.

Таким чином, наразі перед державою стоять такі завдання:

В умовах звуження вікна можливостей необхідно:

• провести форсайт для виявлення перспективних технологій, здатних до експансії на зовнішні ринки та конкурентоспроможних на них;
• визначити вектори підтримки експортно-орієнтованих підприємств;
• визначити пріоритетні країни й товарні групи;
• розробити глобальну концепцію просування (лобіювання) за цими напрямами;
• сформувати контрольні точки для аналізу результатів.